28/05/2026
28 травня минає рік Світлої пам’яті чудової людини, прекрасної жінки,
люблячої матері та дружини, колишньої начальниці відділу культури,
туризму та релігії Ярмолинецької селищної ради
Ірини Василівни Бойко.
Несправедливо швидкоплинним виявився земний шлях цієї світлої людини. Але вона, щодня проживаючи важкі тілесні страждання, була міцною і незламною духовно.
Ірина Василівна впродовж свого професійного життя запам’яталась жителям громади як талановита аматорка сцени, співробітниця, а згодом очільниця сфери культури. Вона вирізнялась активністю, бажанням творити самій та запалювати інших, приносити приємні емоції та позитив. Уміла розрадити, підтримати, не шкодувала теплих слів людям, з якими щодня зустрічалася.
Важку хворобу сприйняла як виклик, що потрібно боротися, зберігала настрій позитиву і в родині, і в трудовому колективі. Натомість друзі, рідні, близькі підтримували і її. Тому-то такою гіркою стала звістка про те, що земне життя пані Ірини зайшло за обрій. Без материнської любові і ласки залишились синочки, втратив своє надійне крило чоловік, засумували і заплакали друзі, котрі розуміли і могли спілкуватися з Іриною навіть у найважчі хвилини, коли через ускладнення від хвороби вона втратила слух.
У стрічці на її сторінці у соціальній мережі Facebook останній пост датовано 20 травня 2025 року. Це були такі слова:
«Візьму на себе я таку сміливість,
Й скажу Вам, люди, головне:
Найважливіше — Божа справедливість
Вона нікого в світі не мине!»
Цими словами усе сказано — і про людину, і про її суть і погляди, і про те, як вона ставилася до життя. Тож у цей день згадаємо добрим словом і щирою молитвою нашу дорогу колегу, подругу, просто щиру і порядну людину — Ірину Василівну Бойко. Хай Господь дарує їй ніжній, світлій душі Вічний спокій у своїх райських оселях. Усім рідним та близьким — здоров’я і слова співчуття.
